Із нагоди святкування відродження української державності продовжуємо серію публікацій про одного з творців нової української літератури полтавця Івана Котляревського під гештеґом #Наша_незалежність #Марафон_30

Частина ІІ

Значення обрання хрещеного батька для дитини в Гетьманщині дослідив полтавський фахівець з історії дитинства Ігор Сердюк. Він наголосив, що через запрошення стати кумами можна було як встановити (чи закріпити) корисні соціальні зв’язки, так і обмежити їх. В останньому випадку, хрестити новонародженого могли рідні тітка, дядько, інший родич,  тобто люди, які уже належали до родини [3, c. 201-202].

Котляревський обіграв прагнення зміцнити добрі взаємини в межах уже сформованої групи осіб через хрещення. У нього Венера не лише племінниця Нептуна, а але й похресниця. Саме наголошуючи на духовному зв’язку, вона звернулася до морського бога з проханням забезпечити для Енея попутний вітер:

«Коли, Нептун, мені ти дядько,

А я племінниця тобі,

Та ти ж мені хрещений батько,

Спасибі зароби собі…[1, c.78]»   

Цікаво, що Нептун негайно виконав прохання хрещеної доньки. Однак бурхливий рух по хвилях спричинив нещасний випадок. Вірний слуга Тарас, який завжди супроводжував Енея під час морських подорожей, «нахлистався горілочки [1, c. 78]», впав у море й втопився. Таким чином, допомогою духовних родичів ще потрібно було вміти користуватися. 

Метричний запис посвідчує, що Котляревські не взяли куму (принаймні, офіційно), тобто виконали вимогу тогочасного церковного канону й пішли усупереч суспільній практиці, яка дозволяла мати навіть декілька пар «восприемников». Покійний дід Івана Петровича Котляревського недаремно був дияконом [2, c. 49]. Ймовірно, саме цим пояснюється дотримання в родині вимог церковного канону щодо кількості кумів для дитини. 

Далі буде…

Олена Замура,

кандидатка історичних наук,

старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу

історії пізнього середньовіччя та нової історії

За матеріалами Полтавського краєзнавчого музею