Пошанувати відомого земляка, українського письменника-сатирика, гумориста Остапа Вишню з нагоди 130-річчя від дня його народження вирішили в Зінькові. Саме там Павло Губенко закінчив двокласну школу, де навчався разом із майбутнім поетом і літературознавцем Миколою Зеровим.

На літературно-мистецьке свято, яке організували в місцевому ліцеї імені М.К. Зерова, зібралися гості з обласного центру, представники органів місцевого самоврядування й виконавчої влади, учнівська молодь, педагогічний колектив ліцею, працівники міського будинку культури, шанувальники творчості Остапа Вишні. Перед початком заходу вихованці навчального закладу із вчителем історії ліцею Леся Літвішко провели для гостей із Полтави пішохідну екскурсію центром міста місцями пам’яті Остапа Вишні й Миколи Зерова. Так, вулицями Зінькова разом із екскурсоводами пройшлися представник Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар і доктор філологічних наук, доцент кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Світлана Ленська. Зокрема, побачили будинок, де жив Микола Зеров, побували на місці, де розташовувалася двокласна школа, в якій вони з Павлом Губенком навчалися. Учасники екскурсії оглянули будівлю Народного дому, де Остап Вишня грав у виставах, адже був шанувальником театру. Нині будівля на реставрації.

«Павло Губенко і його брат Кость Губенко грали в театральному гуртку. Їхні сучасники розповідали, що як Остап Вишня хоч і рідко приїздив у Зіньків, міг виступити у виставі в Народному домі. Він уже на той час був відомим письменником. На такі вистави збирався аншлаг», – розповіла Леся Літвішко.

У ліцеї кожен охочий міг переглянути виставку, присвячену відомому краянину. Літературно-мистецьке свято розпочалося переглядом документального фільму «Поборники незалежності. Остап Вишня».

«Дуже приємно, що ми вшановуємо пам’ять нашого талановитого письменника в одному з рідних для нього куточків – у Зінькові. Гордимося, що Павло Губенко народився на території тогочасної Полтавської губернії й ходив у місцеву школу. Остап Вишня – один із небагатьох письменників, чиї твори викликали в людей щирі усмішки. Він був королем українського тиражу, мав найбільший тираж своїх україномовних книг», – зазначила заступник директора Департаменту культури і туризму облдержадміністрації Ірина Удовиченко.

Ініціатор проведення на Полтавщині заходів із нагоди 130-річчя від дня народження Остапа Вишні, представник Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар нагадав, що Павло Губенко – борець за незалежність України ХХ століття. Він у 1919 році працював начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. У його розпорядженні були всі залізничні шпиталі, в яких лежали хворі захисники УНР.

«Остап Вишня – в’язень комуністичних, російських, сталінських концтаборів. Його запроторили до таборів ГУЛАГу на 10 років. Коли ми готували статті від Українського інституту національної пам’яті для полтавських ЗМІ, то щоб загострити увагу читача, давали такий заголовок: «Гуморист чи мученик?». Безумовно, і те, й інше. Це людина, в якої розстріляли рідного брата, яка все життя перебувала під наглядом спецслужб, померла від розриву серця, 10 років поневірялася в таборах. Звісно, це мученик. З іншого боку, це людина, яка не втратила віру в життя й писала веселі оповідки», – додав Олег Пустовгар.

Він подякував зіньківцям, які бережуть пам’ять про Остапа Вишню.

«Зіньківщина багата родиною Зерових, родиною Тютюнників, Іваном Цюпою, Яковом Майстренком і багатьма іншими. Гордимося ними, нашими славними земляками, що вони тут народилися або навчалися, возвеличували наш край. У нас є вулиці Остапа Вишні, братів Зерових, Тютюнника», – зазначив Зіньківський міський голова Сергій Максименко.

«Остап Вишня, справді, був королем українського тиражу. Якщо на початку 20-х років ХХ століття в нього виходило по 6 збірок на рік, то в 1929-му – 28 збірок. Він одночасно працював у редакціях трьох часописів, тому його публікації виходили щодня. Іноді йому незручно було підписувати своїм прізвищем третій матеріал, бо сказали б, що це нескромно. Мовляв, він працює в редакції й себе популяризує. Іноді він писав під прізвищем своїх колег. Тому навіть зараз точно встановити, скільки ж написав автор, неможливо. Хіба що за допомогою сучасних математичних способів, коли алгоритм прораховує найчастіше вживані слова письменника», – розповіла доктор філологічних наук, доцент кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Світлана Ленська.

Вона нагадала й про перший арешт Остапа Вишні.

«Із 1919-го по 1921 рік він був у пазурах ЧК. Звідти мало хто виходив. Переважно там отримували один вирок – «розстріляти». Остапа Вишню врятував Василь Еллан-Блакитний, який був також письменником, організатором літературного процесу. І це зберегло життя Остапу Вишні. І ми знаємо його як письменника. Після такого бурхливого злету в 20-ті роки його портрети висіли майже в кожній українській хаті. В іще одного нашого земляка з Миргородщини Анатолія Дімарова є згадки, що коли німці в 1941-му заходили в українські села, бачили в українських рушниках два портрети – Шевченка і ще якогось лисого дядька. Вони думали, що то був якийсь партійний діяч, а виявляється Остап Вишня», – додала Світлана Ленська.

Вихованці Зіньківського ліцею імені М.К. Зерова підготували літературно-музичну композицію «Треба смуток мудрості пізнати, щоб всміхатись людям цілий вік». Театралізованими номерами «оживили» цитати із творів письменника, спогади його сучасників. Лунали в актовому залі ліцею і музичні твори, транслювали уривки документальних фільмів, присвячених Остапу Вишні.