Професійним та життєвим досвідом ділиться ще одна героїня спецпроєкту «Людина для Людини» — Ольга Ківшик. 

Ольга працює в соціальній сфері вже понад десять років та завжди готова до нових викликів, адже допомагати іншим — її покликання.
 
Фахівчиня вважає, що людина, яка обирає цю професію, повинна любити людей, допомагати, вислуховувати, сприймати їхні почуття, мати комунікативні навички і стресостійкість.

1. Як довго Ви працюєте у сфері соціальної роботи і в якому саме напрямі?

У соціальній сфері я працюю з 2012 року, вже понад десять років. На роботу прийшла ще спеціалістом у Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Напрями залишилися ті самі. В обов'язки входить здебільшого робота з вразливими категоріями населення. В першу чергу — це сім’ї у складних життєвих обставинах, прийомні родини, дитячі будинки сімейного типу. 

З початком війни ще додалась робота з внутрішньо переміщеними особами. Займалися прийомом, поселенням, і зараз продовжуємо надавати послуги.

2. Яка була основна мотивація для Вас обрати соціальну роботу як професію?

До того, як я стала соціальним працівником, встигла попрацювати в різних місцях. Взагалі, спочатку ставилась до соціальної роботи із сумнівами, але зрозуміла, що це — спілкування з людьми, яке мені подобається.

Не можу сидіти в зачиненому кабінеті і робити монотонну роботу. Це також стало для мене мотивацією піти працювати в цю сферу. Я завжди готова до нових викликів, хочеться допомагати іншим і розвиватися в цій професії.

3. Як Ви оцінюєте вплив Вашої роботи як соціального працівника на суспільство?

Думаю, що ця робота – важлива. Коли отримуємо повідомлення про проблеми в сім'ї — ми намагаємося знайти рішення будь-якими способами. Завжди приємно бачити позитивні результати: коли вдається зберегти родину, підтримати людей, допомогти з працевлаштуванням.Впевнена, наша робота корисна для сімей та суспільства загалом.

4. Які зміни Ви спостерігаєте в житті дітей та родин, з якими працюєте?

Ми працюємо 24/7. Якщо це не виїзди, то в телефонному режимі.

Нещодавно, наприклад, допомагали сім’ї, де мати зловживає алкоголем. Дітей передали батькові. Ми допомогли йому з організацією школи, гуртків, автобуса до школи та надали соціальну підтримку для батька. Намагаємося залучити також громадські організації до придбання подарунків дітям на свята. Робота з кожною сім'єю вимагає багато часу, але ми завжди на зв'язку і готові допомогти.

5. Чи була історія, де Ваша робота допомогла людині (сім'ї) змінити своє життя на краще? Розкажіть про неї

Це часто відбувається, майже щомісяця. Допомагаючи дітям залишитися в сім'ї, я бачу позитивні зміни у їхньому житті.

Проте, я хочу сказати, що для мене особисто змінилося після двох-трьох років праці. В мене виникло бажання взяти діток у свою сім’ю? зараз я – прийомна мама. Наразі виховую власну доньку, вона вже в одинадцятому класі, і двох прийомних дітей. Саме ця робота стала поштовхом до такого рішення.

6. Без яких якостей соціальний працівник не може бути класним фахівцем у своїй справі?

В першу чергу, це, напевно, людяність. Думаю, що без людяності соціальним працівником просто не можна бути.Також —  вміння розуміти проблеми інших і бути компетентним у їх вирішенні, а також чуйність, щоб допомогти будь-кому, хто до тебе звертається.

7. Чи виникали конфліктні ситуації та як Ви їх вирішуєте? Як сприймаєте такі стресові ситуації, чи пропускаєте через себе?

По-перше, важливо залишатися спокійним, навіть у ситуаціях, коли людина агресивна. По-друге, слід діяти в межах закону і дотримуватися законодавства. І, нарешті, важливо знаходити людський підхід до кожної ситуації, спокійно вирішуючи конфлікти.

До речі, ми також часто проходимо курси з підвищення кваліфікації. Вони допомагають розвиватися як професіоналу і особистості, не лише в роботі, а й в особистому житті.

8. З якими професійними викликами стикаєтесь у роботі?

Одним із найбільших викликів у роботі є велике навантаження, особливо в умовах нестачі працівників. Потрібно завжди бути готовим до будь-яких задач: відповідати на дзвінки, виїжджати на місце події, оперативно обробляти інформацію. 

9. Як справляєтесь із вигоранням? Як підтримуєте власну емоційну стійкість?

Ну не можу я без роботи. Натхнення черпаю в домашньому колі, готую на кухні, насолоджуюся відпочинком з родиною на природі. На вихідних відпочиваю, але завжди з новими силами готова до нових викликів на роботі.
10. Які поради Ви могли б дати людям, які розглядають можливість обрати соціальну роботу як свою майбутню професію?

Людина, яка обирає цю професію, повинна любити людей, допомагати, вислуховувати, сприймати їхні почуття, мати комунікативні навички і стресостійкість.

Важливо не приносити свої проблеми на роботу і не відгороджуватися від людей.