Є дуже просте правило коректної комунікації: якщо людина не хоче спілкуватися – не лізьте у душу, просто не чіпайте. Особливо коли йдеться про співрозмовника / співрозмовницю, які повернулися з фронту.

А якщо людина навпаки, хоче виговоритися? І прагне особисто з вами поділитися емоціями або спогадами?

По-перше, навіть подумки не питайте, чому саме я? Якщо людина із бойовим досвідом обрала саме вас, то для цього є причина. Вислухайте.

По-друге, бути приємним у спілкуванні теж треба вміти. Це називається метод активного слухання – чути людину, не перебивати, але влучно ставити уточнювальні питання. Бажано, щоб вони були про хороше. Так можна показати, що ви готові підтримати цю розмову, але не починати її.

Ось варіанти питань, які допоможуть налагодити взаємодію. Але тільки якщо ветеран / ветеранка дійсно хочуть розповідати про участь у війні

Скільки часу ви були на війні? Де служили? Це про те, наскільки довго події війни впливали на людину.

Яка була ваша військова спеціальність? А це питання для розуміння набутих на війні навичок.

Яким був час перебування в підрозділі? Чи були приємні моменти? Так постають у пам’яті позитивні спогади.

Як давно ви повернулися? Як це – повернутися? Для реінтеграції потрібен час. І чим більше його сплинуло, тим вірогідніше, що людина вже адаптувалася до цивільного життя.

Чи спілкуєтеся ви з побратимами / посестрами? Це для розуміння міцності зв’язку з ветеранською спільнотою.

Ще один лайфхак, який допоможе упіймати спільну хвилю: у розмові застосовуйте перифраз – повертайте співбесідника / співбесідницю до його або її слів, але в узагальненому вигляді. Тобто, починати питання можна так: «Якщо я тебе правильно розумію…», «Ти маєш на увазі, що…», «Ти можеш пояснити ще раз?».

Більше порад для взаємодії з повагою до гідності та досвіду кожної людини – у «Довіднику безбар’єрності» 

І пам’ятайте головне: із людьми, які пройшли через війну, потрібно спілкуватися так само, як з усіма іншими. Не варто робити з них «особливих людських істот». І нормально, якщо ви не завжди зможете знайти відповідь на запитання від ветерана / ветеранки. Не мовчіть при цьому. Важливо щиро сказати: «Я не знаю, що тобі відповісти, але я з тобою, я поруч».

Упродовж розмови уникайте оціночних суджень чи образ, а в кінці бесіди варто допомогти зосередитись на позитиві.

«Довідник безбар’єрності» – гід з толерантної взаємодії, створений за ініціативою першої леді Олена Зеленська.