Вітаю тебе, Вільнюсе! Вітаю тебе, народе Литви!

Напередодні кілька днів була особливо холодна погода у Вільнюсі. І кілька наступних днів теж можуть бути дуже холодними. Але сьогодні значно потеплішало, і це дуже символічно. Коли ми разом, навіть холод відступає.

Упевнений, відступить і Росія.

Ми не можемо зараз назвати конкретний день, коли це станеться. Ми не можемо зараз перелічити кожну з деталей того, як це станеться. Але ми знаємо, що це станеться.

І наша свобода візьме гору – буде такий день. Обов’язково. Перший день після цієї війни. Наш день.

Коли у 89-му, 90-му, 91-му роках народи Балтії першими з поневолених Москвою націй відкрито стали на шлях відновлення реальної державної незалежності, українці надихалися вашою сміливістю та вашим передчуттям – передчуттям майбутнього.

Ви хотіли свободи понад усе. І ви знали, що ваша свобода – коли буде захищена, – визначить для вас хорошу долю, вашу власну долю.

Так і сталося.

І ми всі вдячні вам за ту вашу сміливість, яка так допомогла змінити історію на краще.

Зараз – іще відповідальніший історичний момент. Зараз ризики ще більші.

Зараз ми всі маємо справу зі значно більш підлою Росією.

Зараз, коли Москва пробує повернути свою стару імперію всім спектром сучасної зброї, наша українська сміливість – це також і вам допомога. Наша з вами єдність – це також і вам безпекова гарантія. Стійкість наших воїнів – це також і ваша стійкість. І наше українське передчуття, що Росія не витримає, якщо продовжувати бити її, – це також підтвердження і нашої з вами правоти. Правоти нашого спільного історичного вибору – вибору бути незалежними. Бути у Європі. Бути серед рівних і саме тому – мирних.

Так і має статися. І заради цього ми маємо робити все, що можемо, робити в максимальній єдності, робити стільки, скільки потрібно, щоб досягти нашої мети: не буде більше імперії.

Кожен, хто породив цю агресію проти України, доволі ясно уявляв собі, яким хоче бачити перший день після України.

Вони мріють принизити українську націю. Вони вбивають, не вагаючись. Вони депортували сотні тисяч наших людей – дорослих і діточок. Вони хотіли стерти все, на чому тримається наша культура.

Вони жорстко катують людей – тисячі людей, яких тримають у полоні, – вони катують їх, просто щоб помститися за те, що Україна існує. Такий рівень російського зла.

І якби такий катастрофічний день – день після України – колись настав, Росія зробила б усе, щоб це тривало. Щоб настав день після Молдови. А згодом – день після Балтії. День після Польщі. День після багатьох інших.

Казахстан та Узбекистан уже чують, що Росія зневажає їхню незалежність. Жодної поваги немає в Москви до націй Кавказу. Є відверте бажання Росії маніпулювати всіма.

І всім зараз небезпечно бути тихими. Небезпечно залишатись осторонь чи наодинці.

Коли всі допомагають одному, свобода кожного виграє. І це правило неодноразово спрацювало в історії. Спрацює й тепер – для всіх нас.

Будь-яка імперія будується на перших уламках після визначальної поразки свободи, і захоплення України потрібне Москві саме для цього.

Але ми разом змінюємо історію на краще.

Не буде того дня після України. Буде день після війни. Буде день після Путіна.

Це буде день нашої безпеки – гарантованої. Вашої свободи – непорушної. Мирного життя Литви, Естонії, Латвії, Фінляндії, Швеції. Усіх держав, чию долю зараз Росія намагається потопити в сумнівах.

Це буде день нового шансу для Білорусі – шансу, на який Білорусь заслуговує.

І це буде день нової сили для всієї нашої Європи, яка зараз, захищаючись від російських гібридних ударів, вчиться справжньої єдності. Єдності, яка робить наш континент глобальним захисником свободи. Єдності, яка разом з Україною є повноцінною. Разом з Україною у Євросоюзі, разом з Україною в НАТО, разом з Україною в мирі.

Дорогі друзі!

Ми всі з вами знаємо, які кроки потрібні. Ми всі з вами знаємо, що можемо втратити та що можемо здобути. Ми всі з вами знаємо, якого дня хочемо. І ми повинні зробити свою справу. Зробити все, щоб перемогти!

Я дуже дякую тобі, литовський народе, дякую за все. Дякую за підтримку України. Дуже дякую тобі й аплодую тобі! Дуже дякую! Я дуже дякую тобі, друже Гітанасе, дуже дякую твоїй сім’ї, твоїм близьким, усім людям, які підтримують Україну всі ці довгі дні, місяці нашої війни за свободу, нашої боротьби за незалежність. Дякую вам усім! Дякую за те, що ви тут. Дякую, що ви всі з Україною в серці всі ці місяці, роки війни! Дякую, що ви з Україною!

Слава вам!

Слава Україні!