Черговий тренінг для членів двох мобільних медичних команд у Центрі знань з неінфекційних захворювань комунального підприємства «Полтавський обласний центр громадського здоров’я» був присвячений симуляційним технологіям – одному зі способів підвищення компетентностей для надання послуг у сфері охорони психічного здоров’я.

Привітали учасників заходу керівник Полтавського обласного центру громадського здоров’я Ніна Дурдикулиєва та координатор проєкту «Діємо для здоров’я» Олег Дудін. Членам мобільної медичної команди з нагоди Дня медичного працівника організатори тренінгу вручили подарунки – зручні наплічники для роботи на виїздах.

У двері стукає «пацієнтка». «Лікарка» допиває чай за шторкою. Сердиться: «Як можна не розуміти, що ….». Сьорбає і на ходу кладе до рота печиво.

«Чого вам треба?» – до відвідувачки. Слухає неуважно, поводиться категорично – перебиває жінку, водночас переглядаючи повідомлення у телефоні. На половині розмови відвертається і починає щось шукати на столі. Складається враження, що господиня кабінету взагалі не вірить у те, що людина має проблему – просто хоче отримати рецепт. Жінці на стільчику незручно, наче прийшла не на прийом, а в гості – невчасно і без запрошення. Відвідувачка губиться і виправдовується, що за направленням сходила до вузького фахівця, але це нічим не допомогло. «Лікарка» нетерпляче поглядає на годинник. Роздратовано жестикулює, спілкування не складається. Зрештою час прийому вичерпано. Фахівчиня починає прощатися, бажає відвідувачці здоров’я. Ця яскрава сценка у виконанні учасників тренінгу, що викликала у фіналі щирий сміх аудиторії, – навчальна симуляційна ситуація.

Супервізор Наталія Супруненко, начальник Центру психічного здоров’я КП «Обласний заклад із надання психіатричної допомоги», у ролі «лікарки» наочно виконала вправу «неналежна комунікація». Її майстерність оцінили члени двох мобільних медичних команд. Далі відбувся розбір вправи.

Таких діалогів, демонстративно вдалих і не дуже, у ході тренінгу було кілька. Також переглянули і розібрали кілька відео. Аналізували техніку активного слухання, факти і міфи на цю тему. Говорили про вплив на людей стигми і дискримінації, принципи надання першочергової підтримки, техніку спілкування з пацієнтом, який пережив насильство. Розглянули історії реальних людей, обговорили, яким чином допомагати їм найефективніше. Одне з практичних завдань стосувалося нестигаматизуючої термінології: члени команди визначали правильні терміни для фахового спілкування.

Обмін враженнями

Олена Сокальська, психолог медичної команди: «Тренінг корисний. Ми отримали структуровану інформацію – ємко, в коротких фразах. Будемо використовувати її в роботі».

Ірена Ердей, психолог: «Ми зазвичай  їдемо у віддалене село, де в людей поганий доступ до первинної медичної допомоги, де компактно мешкають внутрішньо переміщені особи. І психолог у складі цієї команди вкрай потрібний. Адже спектр проблем дуже широкий: від депресивних станів до панічних атак. Із цього тренінгу я винесла для себе конкретні прийоми, як працювати з пацієнтом, щоб і йому допомогти, і самій не травмуватися надмірно. Щоб пацієнт у ході спілкування сам визначив для себе найкращий, «екологічний» вихід із проблемної ситуації.

До прикладу, на одному з виїздів за допомогою звернулася 11-річна дівчинка, яка прийшла з татом, бо мама залишилася зі старенькими батьками поблизу зони активних бойових дій. Дитина просила поради, як сказати мамі про свою любов. Війна вразила дітей не менше, ніж дорослих. Домовилися, що все, що хочеться проговорити, треба написати на аркуші і.. прочитати.

За тренінг дуже вдячна, він був корисним».

Наталія Супруненко: «Сьогодні ми використали симуляційні методи, передбачені методикою «Стандартизований пацієнт». Ті, хто хоче підвищити свою майстерність у цьому напрямку, отримали посилання на онлайн-курс із симуляційних технологій. Також були застосовані групові дискусії, рольові ігри, відео, особисті історії. Ці уміння дозволять членам команд без шкоди для пацієнта, з повагою, зберігаючи його гідність, вивчати симптоми і прояви психічних розладів. Сьогодні це масова потреба населення, тому послуги у сфері психічного здоров’я доводиться інтегрувати і на первинну ланку, і мобільним медичним командам. Фахівці медичних команд отримали інструменти для виявлення психічних розладів, їх оцінки, надання допомоги та, за потреби, перенаправлення до вузьких спеціалістів.

Я побачила величезну зацікавленість кожного члена команди, від водія до психологів. Дякую всім за це і за високу активність».

КП «Полтавський обласний центр громадського здоров’я ПОР»