Правильно, щоб наші люди, наші діти знали, кому ми завдячуємо своїм життям і свободою України – звернення Президента Володимира Зеленського
Дорогі українці, українки! Хочу присвятити це моє звернення передусім подяці нашим воїнам. Усім тим, хто бореться зараз у найтяжчих боях, усім тим, хто веде цю війну до української перемоги.
Звичайно, зосереджуся на підрозділах ОСУВ «Таврія» – тих, які цього тижня виконали найбільше роботи на фронті.
Морпіхи 35-ї та 36-ї окремих бригад. Дякую вам, хлопці! 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Дякую вам, воїни! Артилеристи 55-ї бригади «Запорізька Січ». Пишаюся вами, і це для мене щоразу почесно – відзначати вас, наші герої! Десантники 79-ї окремої бригади – знову й знову я дякую вам, хлопці, за вашу надзвичайну силу! 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада… Дякую вам, воїни! Дякую за кожен ваш результат для України!
Персонально відзначу сьогодні старшого лейтенанта Івана Грисюка, молодшого сержанта Миколу Комісара та солдата Володимира Кононученка. Дякую вам за вашу міцність і влучність!
Наші прикордонники. Краматорський, Львівський та Донецький прикордонні загони та воїни мобільного прикордонного загону «Дозор». Дякую всім вам! А особливо відзначу старшого сержанта Олександра Копровського з групи повітряної розвідки, старшого солдата Віктора Поліщука, солдата Романа Бориса. Дякую вам, хлопці!
Наші нацгвардійці. 4-та бригада оперативного призначення Нацгвардії. Воює на Донеччині. Дякую, воїни! Зокрема, відзначу аеророзвідників – старшого солдата Олександра Погореного та солдата Максима Бобруєнка. Ваша майстерність, хлопці, дуже допомагає!
І мені б хотілося, щоб усі наші люди, кожен і кожна в Україні, дякували нашим воїнам саме так – персонально. Вашим рідним і друзям, які на фронті. Вашим знайомим. Тим, про кого ви чули. Тим, на кого ви підписані в соціальних мережах. Тим, чиїх рідних ви знаєте. Будь ласка, дякуйте, підтримуйте й розповідайте своїм друзям, своїм дітям, людям світу про те, які в нас воїни. Наші воїни на це заслуговують. Вони справжні герої.
І ще одне.
Іноді тут, у моєму кабінеті, буває мій син. Іноді, однак... І найбільше його тут цікавлять ось ці шеврони. Їх мені передають військові, волонтери, рідні наших воїнів. На фронті і в Києві, у шпиталях, під час церемоній нагородження героїв у Маріїнському палаці. Ця дошка для шевронів заповнюється, але дуже повільно, бо щоразу Кирило забирає. І я щасливий, що його цікавить саме це. Наші герої, наша оборона, українські шеврони.
Уже давно я хотів зробити спеціальну таку серію публікацій у моїх соцмережах про ці шеврони. Про те, звідки вони. Хто їх передав. Які це підрозділи. І саме сьогодні ми почнемо такі публікації.
Можливо, хтось іще захоче розказати про шеврони, які є у вас. Я думаю, це правильно. Правильно, щоб наші люди, наші діти знали, кому ми завдячуємо нашим життям і свободою України. Дякую вам, воїни! Дякую всім, хто б’ється і працює заради України!
Слава Україні!
