У монографії здійснено концептуальний аналіз новітніх студій вітчизняної історіографії українського національно-культурного відродження другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття. На основі системного підходу розглянуто сучасну інтерпретації феномену національно-культурного відродження, проаналізовано розуміння істориками його передумов, чинників і змісту, висвітлено суспільно-політичне та соціокультурне підгрунтя національного руху. Окрему увагу зосереджено на антропологічні і синергічні виміри національного відродження, представлено новітній історіографічний дискурс із проблематики самоорганізації суспільного життя українців, розвитку історичних знань, руху за українізацію освіти, впливу повсякдення на національно-культурне пробудження. Проаналізовано новітню історіографію етнічно-ментального, духовно-релігійного вимірів українського національно-культурного відродження, розглянуто розуміння істориками ролі архетипів, культурно-історичних і ментальних травм у досягненні ключових завдань національного відродження.