Previous Next

«Хотілося б усіх поіменно назвати…» Лідія Гришко

Надрукувати

У кожного народу є своя історія. Її не можна переписати, викресливши сумні чи навіть трагічні сторінки. Її треба просто знати, вивчати, переосмислювати , аби винести для себе певні уроки і зрозуміти як діяти в майбутньому.

В історії України та українського народу було чимало трагічних подій. І сьогодні деякі з них ми відкриваємо для себе зовсім по-іншому , аніж вони трактувалися раніше. Ми листаємо книгу пам’яті і розуміємо, стільки горя і сліз випало на долю нашого народу. І справою честі для покоління нинішнього – є донесення до українського суспільства та світової спільноти об’єктивної інформації про злочини, вчинені у ХХ столітті комуністичним тоталітарним режимом на території України, а також сприяння утвердженню в суспільстві ідеалів гуманізму.У цій книзі зібрані імена жителів Кременчука та Кременчуцького району, які в часи так званого Великого терору зазнали політичних репресій, були закатовані в таборах, розстріляні чи просто зникли безвісті. Це наші з вами земляки, невинно убієнні тодішньою тоталітарною системою, чиї імена довгий час були заборонені і невідомими. І нехай через багато років потому, але історична правда таки восторжествувала. Багатьом репресованим хоча посмертно, але повернуто чесне ім’я. А ми, нинішнє покоління, маємо вшанувати кожного, хто віддав своє життя заради майбутнього України. Це книга пам’яті, книга – пересторога, в ній не просто зібрані історичні свідчення про репресованих земляків, в ній крики душ загиблих, які ніби промовляють до нас, живих,- не забувайте історію свого народу, вчіться на її уроках і не допустіть подібного в майбутньому.

Видання побачило світ у видавництві «Кременчуцька міська друкарня» тиражем 280 примірників.