Задорожній Михайло Іванович – людина від села і від землі, тому і його поезія насичена таким глибинним розумінням проблем і нужд сільської людини та матінки-землі. Його відчуття родової пам’яті звучать в кожній ноті поетичного слова. Коли читаєш його вірші, то розумієш, що земля, природа для нього такі ж живі істоти, як і людина.

     Михайло Іванович – людина небайдужа й активна, він не тільки пише проникливі вірші про людські долі, про Голодомор, про різного роду соціальні потрясіння, але є ініціатором і учасником створення пам’ятних місць, пов’язаних з геноцидом української нації. Його вірші, що передають найпрекрасніше людське почуття – кохання, настільки ніжні і проникливі, що невільно викликають у читача особисту душевну ейфорію.