Робота імунної системи людини спрямована на захист від бактерій, вірусів, найпростіших, паразитів, а також від клітин з ознаками чужорідності, наприклад, пухлинних чи інфікованих вірусами. Під терміном «імунна система» розуміють систему, що забезпечує підтримку генетичного гомеостазу на рівні цілісного організму.

Для зручності вивчення усі фактори імунної системи поділяють на клітинні і гуморальні. В імунній системі, залежно від особливостей походження і функціонування, виділяють систему неспецифічного вродженого імунітету і систему специфічного (адаптованого) набутого імунітету.

Лімфоцити, основні клітини імунної системи, з’являються, дозрівають і функціонують завдяки існуванню спеціалізованих утворень – органів імунної системи.

Органи імунної системи поділяють на первинні (центральні) і вторинні (периферичні).

До первинних (центральних) органів належать загруднинна залоза (тимус) і кістковий мозок. Обидва центральних органи імунної системи є місцем диференціювання різних популяцій лімфоцитів. Загруднинна залоза (тимус) – місце утворення Т-лімфоцитів, а в кістковому мозку формуються В-лімфоцити. У первинних органах імунної системи відбувається антигеннозалежне  диференціювання лімфоцитів, під час якого антиген не впливає на процеси розвитку попередників лімфоцитів. Основним критерієм, який визначає доцільність подальшого розвитку і можливість виходу в периферичну циркуляцію клітин центральних органів імунної системи, є здатність нормальним чином взаємодіяти з власними клітинами, а не розпізнавати певні антигени.

До периферичних (вторинних) органів імунної системи відносять селезінку, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдну тканину, асоційовану зі слизовою оболонкою кишок, бронхів і легень. У плода лімфоїдна тканина ще недостатньо сформована, оскільки немає контактів з антигенами. У периферичних органах імунної системи здійснюється антигензалежне диференціювання лімфоцитів. У процесі антигензалежного розвитку перевагу отримують клітини імунної системи, здатні краще взаємодіяти з певним актуальним антигеном. Вони витісняють інші, менше пристосовані лімфоцити.

Периферичні органи імунної системи заселяються Т- і В- лімфоцитами з центральних органів імунної системи, причому кожна популяція мігрує у свої локуси, формуючи,  відповідно, тимусзалежні і тимуснезалежні зони цих органів.

У різних органах імунної системи, незважаючи на різні  гістологічну будову і функції клітин, які в них утворюються, відбуваються подібні процеси. У ході утворення, дозрівання і функціонування Т- і В-лімфоцити в центральних органах  імунної системи проходять стадії проліферації, генерації розмаїтості структур лімфоцитів, здатних до розпізнавання антигенів, селекції та диференціювання.

Проліферація полягає в збільшенні кількості клітин шляхом поділу поліпотентних клітин–попередників.

У разі контакту з антигенами відбувається активація лімфоцитів. Активуються лише ті клітини, рецептори яких змогли зв’язатися з антигеном. Клітини, що розпізнали антиген, підлягають бласттрансформації, тобто втрачають ознаки спеціалізації й отримують здатність до проліферації. Завершальним етапом диференціювання є утворення ефекторних клітин і клітин пам’яті.

Після контакту з антигеном в одній ділянці організму лімфоцити, що утворилися, включаються в рециркуляцію, мігруючи іншими тканинами й органами. Це забезпечує захист організму в разі повторного потрапляння збудника іншим шляхом.

На кожен окремий антиген реагує специфічний саме для нього лімфоцит, завдяки чому система набутого імунітету є системою специфічного імунітету. Клональна організація імунної системи забезпечує можливість одночасного  перебігу кількох (багатьох) реакцій імунітету. Ці процеси імунної відповіді практично не залежать один від одного, що забезпечує захист організму в разі одночасного потрапляння до нього кількох збудників.

Процес проліферації і диференціювання лімфоцитів у периферичних органах імунної системи визначається антигеном, тому розвиток клітин визначають як антигензалежний.

Імунна системи людини – це вартовий, який будь-якою ціною охороняє і зберігає наше здоров’я.

Ольга Бастаногова, лікар-імунолог дитячий Обласного Центру дитячої імунології

КП «Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради».