У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» ідеться про профілактичні щеплення, як одне з питань національної безпеки. Тобто антивакцинальна пропаганда – це підрив безпеки нації.
Календар профілактичних щеплень в Україні наближений до Календаря щеплень США та Європейських країн. У нашому календарі обов’язковими є щеплення проти 10 інфекцій. Переважно використовують комбіновані вакцини з 6-компонентом для первинної вакцинації.
У США із 2007 року здійснюють планову імунізацію проти ротавірусної інфекції у віці 2, 3, 6 місяців; вакцину вводять перорально. Окрім того, до обов’язкових належать вакцинація проти вітряної віспи (УгУ-інфекції), дівчаткам віком 11-12 років – проти інфекції, спричиненої вірусом папіломи людини (ВПЛ), яка вважається причиною раку шийки матки, а також щорічне щеплення проти грипу у віці від 6 місяців до 5 років. Таким чином у Календарі щеплень США передбачено захист від 16 тяжких інфекцій.
В Україні щеплення проти пневмококової та менінгококової інфекції, вітряної віспи, гепатиту А і грипу, згідно з новим Календарем, передбачені за станом здоров’я; вакцини можна закуповувати за рахунок місцевих бюджетів.
Нині перелік тяжких інфекцій, які можна контролювати засобами імунопрофілактики, поступово збільшується. Для ефективної боротьби необхідне вжиття профілактичних заходів у всіх країнах, рівень охоплення щепленнями має становити не менше ніж 95% дитячого населення.
Протягом останніх років знову поширилася антивакцинальна кампанія в засобах масової інформації. До неї часто приєднуються лікарі нетрадиційної медицини і, на жаль, деякі священнослужителі, які поширюють різні чутки про щеплення.
Більшість молодих батьків не бачили наслідків захворювань, проти яких проводиться вакцинація. У зв’язку з цим майже 25 відсотків батьків ставлять під сумнів необхідність проведення щеплень і вважають, що вакцини можуть ушкоджувати або ослаблювати імунну систему.
Відомо, що активна імунізація, до якої належить щеплення, сприяє формуванню специфічного імунітету (клітин пам’яті) без розвитку інфекційного процесу. На відміну від специфічної стимуляції, вплив на імунну систему (особливо дитини) неспецифічних імуномодуляторів, які й досі широко призначають деякі лікарі, може бути непередбачуваним. «Точкових» імуномодуляторів майже не існує. Втручання в імунітет дитини шляхом використання неспецифічних імуномодуляторів може призвести до переродження клітин, розвитку автоімунних та хронічних процесів. Навіть застосування препаратів рослинного походження може збільшити кількість алергійних захворювань. Так, було доведено, що препарати ехінацеї не запобігають розвитку гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), але при цьому суттєво підвищують частоту алергійних проявів. Беручи до уваги, що користь від уживання неспецифічних імуномодуляторів не має достатньої доказовості, ризик їх застосування є невиправданим. Натомість ефективність специфічної стимуляції для профілактики інфекційних захворювань доведена великим досвідом її застосування (понад 200 років від першого щеплення, зробленого англійським лікарем Е. Дженнером у 1796 p.). Ризик від інфекцій, проти яких проводять вакцинацію, значно перевищує ризик можливих поствакцинальних ускладнень.
У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» ідеться про профілактичні щеплення, як одне з питань національної безпеки. Тобто антивакцинальна пропаганда – це підрив безпеки нації.
Ніщо, навіть антибіотики, не мало такого вираженого впливу на зниження смертності, як вакцини та забезпечення населення чистою питною водою.
Ольга Бастаногова, лікар-імунолог дитячий консультативної поліклініки
КП «Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня»