Previous Next

У Полтаві розпочала роботу документальна виставка до 100-річчя від дня народження Олеся Гончара

Надрукувати

«Тільки коли працюю – живу» – під такою назвою розпочала роботу документальна виставка до 100-річчя від дня народження видатного українського письменника, громадського діяча, Героя України Олеся Гончара.

Експозиція розміщена у другому корпусі Державного архіву Полтавської області. Складається вона із трьох розділів, які розповідають відповідно про основні етапи життя майстра слова і його зв’язки з Полтавщиною, перебування в нашому краї, а також його видатний роман «Собор». Для її формування використано документи Центрального державного кінофотоархіву імені Г.С. Пшеничного, Державного архіву Полтавської області і Державного архіву Дніпропетровської області.

У заході взяли участь голова Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Микола Кульчинський, голова Полтавського обласного осередку Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» Сергій Чумак, студенти другого-четвертого курсів (майбутні документознавці) Полтавського університету економіки і торгівлі.

– Сьогодні згадуємо велику людину, нашого морального авторитета, який прожив непросте життя, але зробив дуже багато для України. На Полтавщині він провів дитинство, тут його виховували бабуся і дідусь, тут він починав трудовий шлях. Згодом, будучи відомою людиною, активним громадським діячем, депутатом Верховної Ради УРСР, очолюючи Спілку письменників України, Олесь Терентійович часто приїздив на Полтавщину, переймався проблемами нашого краю. Ми хотіли показати його життєвий шлях, складну долю мовою архівних документів, – зазначила директор Державного архіву Полтавської області Валентина Гудим. – Щоб зрозуміти Олеся Гончара, потрібно не лише прочитати його твори, а й щоденники. Останні він почав писати ще на війні, коли наказом Сталіна військовому заборонялося взагалі вести будь-які записи. Проте, будучи поетичною натурою, Олесь Терентійович записував різні моменти, щоб потім відтворити їх у своїх творах. Щоб показати, якою людиною він був, який його внесок в українську й світову культуру, відкриваємо сьогодні тематичну виставку. Хочемо, щоб документи представили цього діяча із незвичного ракурсу.

– Переважна частина документів, уміщених на виставці, – світлини, які розповідають про перебування Олеся Гончара на Полтавщині в різні періоди. Це переважно 70-80-ті роки ХХ століття. Є й листи, деякі роботи, що свідчать, наскільки полтавські дослідники долучались до висвітлення життя й діяльності письменника. Представлена обкладинка найбільш знакової його роботи «Собор», який побачив світ у 1968 році. Уміщені родинні фотографії, світлини полтавських діячів, які тісно пов’язані з діячем, – поінформував заступник директора Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт.

За його словами, нещодавно родина Олеся Гончара звернулася з публічним листом, щоб не відзначати помпезно й масштабно 100-річчя від дня народження діяча. Мотивували свою позицію тим, що Україна нині переживає непрості часи й заплановані на ювілейні заходи кошти краще спрямувати на видання 12-томника творів письменника й облаштування музею при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

– Написання роману «Собор» – різка, чесна і принципова спроба сказати правду про стан моральної і національної деградації, безкінечної експлуатації трудового народу комуністичною владою. То був дуже точний, фотографічний відбиток тодішнього стану суспільства. За цей твір Олеся Гончара критикували, можна сказати цькували, але водночас такі дії викликали опір мислячих і небоязких людей, – розповів голова Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Микола Кульчинський. – Олесь Терентійович першим із високої інтелігенції, яка мала посади й нагороди, підтримав на з’їзді у 1989 році Народний Рух України. Виголосив блискучу й глибоку промову, яка давала аналіз підневільного стану України й викликала бурхливі оплески.