28 вересня світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі сказом. Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується смертю.
Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів, миттєво гине при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні, під впливом 45-70% спирту, мильного розчину. 5 % йод вбиває вірус протягом 1 хвилини. В слині вірус зберігається 1 добу, в замороженому стані – 75 днів, у гліцерині – до 90 днів. Потрапивши до рани, він може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів. Контактуючи з нервовими закінченнями, він починає рухатися до ЦНС, де розмножується у нейронах. Після нагромадження в ЦНС починається відцентровий рух – до слинових і очних залоз. Інкубаційний період складає від 7 днів до року і навіть більше.
Поширюють сказ у природі єнотовидні, лисиці, вовки, бродячі собаки та інші теплокровні тварини. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Сказ у собак
Хвора тварина стає пригніченою: лежить, втрачає апетит, до води байдужа – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко чи в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому –до 50 км. за день, нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине тварина на 6-8 день хвороби.
Найчастіше саме собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Щеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження, в нього не виникає агресивності, бажання кусати не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ кішок. Останніми роками сказ кішки є джерелом зараження кожної третьої людини, хворої на сказ. У кішки сказ має значно гостріший перебіг.
Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд. Тварина стає агресивною, нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, їхні краї злипаються і важко піддаються обробці. Це також характерно і для укусів лисиць.
Інкубаційний період у хворої на сказ людини триває від 7 днів до року, найчастіше ж він сягає 77-90 днів.
Тривалість залежить від місця укусу, локалізації і тяжкості, виду тварини яка вкусила.
Розрізняють три періоди сказу у людини.
- Передвісники. Період триває 1-7 днів (буває 2-4), настає парестезія (оніміння) в місці укусу, збудливість, порушення психіки, ГРЗ, незрозумілий стрес, туга, похмурі думки, температура 38–40 градусів.
- Збудження – починається несподівано. Перший напад гідрофобії: хворий різко відкидає кухоль з водою (спазми жувальних і дихальних м’язів), напади задухи стають дедалі частішими. Якщо спершу вони виникають від спроби пити воду, то згодом – від самої згадки про воду, її шум, краплі дощу. Виникає акрофобія – подув вітру, голосний звук, яскраве світло посилюють напад. Наростає збудження, хворий нагадує п'яну людину, бігає, агресивний, зрушує з місця важкі предмети. Сухість у роті змінюється слиновиділенням.
- Якщо людина не померла, починається стадія паралічу, посилене слиновиділення. Хворий лежить нерухомо, галюцинує. Може почати ковтати і пити – ознаки швидкої смерті. Буває атиповий перебіг сказу – без ознак збудження і неспокою.
Медики наголошують, що до лікаря потрібно звертатися відразу після контакту (укусу або ослинення) з підозрілою твариною, тому що при проявах клінічних ознак врятувати хворого, як правило, вже не вдається. Інкубаційний період сказу триває достатньо довго – в середньому 1-3 місяці (хоча може тривати і до року). Перші ознаки хвороби виникають пізно, коли в мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин), які роблять лікування проблематичним. Для полегшення виснажливого стану хворого проводиться симптоматичне лікування.
Однією з головних причин, що призводить до захворювання і смерті укушених скаженими тваринами людей, є небажання або незнання про необхідність піддатися профілактичному лікуванню вакциною. Крім того, причиною смерті від цього страшного захворювання стають пізнє звернення до фахівців, і отже, пізній початок лікування, а також перерване профілактичне лікування або порушення режиму поведінки щепленого у період антирабічних щеплень (вживання алкоголю).
З метою попередження сказу ветеринари ведуть боротьбу зі сказом серед собак, знищення бродячих тварин, профілактичну вакцинацію домашніх тварин.
Що необхідно робити, коли Вас покусала тварина ?
Якщо людину покусала тварина, необхідно якомога швидше промити рану водою з милом, обробити краї 5% розчином йоду, накласти стерильну пов’язку і звернутись у травматологічні пункти (відділення) лікарні за медичною допомогою або до найближчого лікувально-профілактичного закладу.
Тварину, яка нанесла укус, в жодному разі не слід вбивати, її необхідно ізолювати, встановити за нею нагляд ветеринарним працівником протягом 10 днів, тобто максимального терміну появи клінічних ознак сказу у тварин.
У випадках отримання покусів дикими, безпритульними тваринами та за порадою лікаря-травматолога пройти курс антирабічних щеплень в стаціонарному відділенні лікарні. Адже ці щеплення є на сьогодні єдиним ефективним засобом профілактики, щоб не померти від сказу.
З метою профілактики сказу необхідно щорічно проводити щеплення собак та котів, при появі клінічних ознак захворювання доставляти тварину для огляду у ветеринарну установу і дотримуватись правил утримання та вигулу домашніх собак і котів, не створюючи небезпеки оточуючим.
Профілактика сказу буває індивідуальною і загальною. Індивідуальну профілактику здійснюють у осіб, які належать до групи ризику, через можливість зараження вірусом сказу. Це собаколови, мисливці, працівники лабораторій з діагностики сказу і листоноші у осередку інфекції. Для цього використовують антирабічну вакцину за такою схемою: дворазове введення підшкірне 5 мл вакцини з інтервалом 10 діб і ревакцинація щороку.
Загальна профілактика – це знищення бродячих і хворих на сказ собак, профілактичні щеплення собак.
Прогноз у разі нелікованого сказу безнадійний. Всі хворі, як правило, помирають.
Ян Касьян,
лікар- травматолог КНП «Кобеляцька міська лікарня»