Це найпоширеніша форма деменції, проте існує багато інших – судинна деменція, хвороба Леві, лобно-скронева деменція, хвороба Паркінсона та інші. Ризик розвитку хвороби Альцгеймера на 60-80% залежить від спадкових факторів. У більшості людей з хворобою Альцгеймера симптоми вперше з'являються після 60-річного віку.

У 1906 році доктор Альцгеймер помітив зміни в тканинах мозку жінки, яка померла від незвичного психічного захворювання. Її симптоми включали втрату пам'яті, проблеми з мовою та непередбачувану поведінку. Після її смерті лікар дослідив мозок жінки та виявив багато аномальних згустків (тепер їх називають амілоїдними бляшками) і заплутаних клубків волокон (тепер їх називають нейрофібрилярними). Ці бляшки і клубки в мозку досі вважаються одними з основних ознак хвороби Альцгеймера. Іншою ознакою є втрата зв'язків між нервовими клітинами (нейронами) у мозку. Нейрони передають повідомлення між різними частинами мозку, а також від мозку до м'язів та органів тіла.

Термін "рання стадія" стосується людей будь-якого віку, які відчувають легкі зміни через хворобу Альцгеймера. Рання стадія хвороби Альцгеймера – це початок значних змін для людини та її оточення. Людина, швидше за все, потребуватимете мінімальної допомоги на цій стадії. У неї може з'явитися розуміння того, як змінюються її здібності. Людина також може відчувати пригніченість, страх, горе та смуток.

Рання стадія деменції триває в середньому близько двох років. На цій стадії починають з'являтися загальні симптоми, які впливають на повсякденне життя людини.

1. Проблеми з пам'яттю. Людина може не пам'ятати нещодавні події або постійно губити речі (наприклад, ключі та окуляри) по дому. Втрата пам'яті часто є першим і основним симптомом на ранніх стадіях хвороби.
2. Труднощі з обмірковуванням і плануванням також поширені на цій стадії. Людина легше заплутується і їй важче планувати, приймати складні рішення або вирішувати проблеми.
3. Мова та спілкування часто страждають на ранній стадії. Людина може намагатися знайти потрібне слово в розмові, або ж вона має труднощі з розумінням того про, що говорять.
4. Погана орієнтація. Людина може більше не розпізнавати, де вона знаходиться, і тому може загубитися навіть у добре знайомому місці.
5. Зорове сприйняття. Це може викликати проблеми з оцінкою відстаней, наприклад, при підйомі сходами.
6. Зміни настрою або емоцій є звичайним явищем на цій стадії. Людина може бути більш тривожною, наляканою або сумною, а отже, схильною до ризику депресії. Також часто спостерігається підвищена дратівливість – можливо, через розчарування у втрачених здібностях. Людина часто стає більш замкнутою, втрачає впевненість у собі, а також інтерес до хобі чи людей.

Дослідники вивчають біомаркери (біологічні ознаки хвороби, виявлені на знімках мозку, спинномозковій рідині та крові), щоб побачити, чи зможуть вони виявити ранні зміни в мозку людей з церебральним розладом та когнітивно нормальних людей, які можуть мати більший ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Дослідження показують, що таке раннє виявлення можливе, але потрібно більше досліджень, перш ніж на ці методи можна буде покладатися для діагностики хвороби Альцгеймера у повсякденній медичній практиці.

Лікарі використовують декілька методів та засобів, які допомагають визначити, чи людина, яка має проблеми з пам'яттю, має хворобу Альцгеймера.

Для діагностування хвороби Альцгеймера лікарі можуть:

• поставити пацієнтові, а також членам його сім'ї або друзям запитання про загальний стан здоров'я, минулі медичні проблеми, здатність виконувати повсякденну діяльність, а також зміни в поведінці та особистості;
• провести тести на пам'ять, вирішення проблем, увагу, лічбу та мову;
• провести стандартні медичні тести, такі як аналізи крові та сечі, для виявлення інших можливих причин проблеми;
• провести сканування мозку, наприклад, комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ) або позитронно-емісійну томографію (ПЕТ), щоб виключити інші можливі причини симптомів.

Ці тести можуть бути повторені, щоб дати лікарям інформацію про те, як змінюється пам'ять та інші когнітивні функції людини з часом.

Хвороба Альцгеймера є важкою та на сьогодні невиліковною, то ж малоймовірно, що якийсь один препарат або інше втручання зможе успішно вилікувати її. Сучасні підходи зосереджені на тому, щоб допомогти людям підтримувати психічні функції, керувати поведінковими симптомами та сповільнити або відтермінувати розвиток симптомів хвороби. Дослідники сподіваються розробити терапію, спрямовану на конкретні генетичні, молекулярні та клітинні механізми, щоб зупинити або запобігти виникненню першопричини захворювання.

Наталія Бежик, лікар-психіатр, завідувачка відділення №6

КП “Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР”