Перша зафіксована згадка про хірургію датується VI сторіччям нашої ери. В той час цю роботу виконували цирульники. Операції були не складними, але дуже болісними, тому пацієнтів треба було жорстко фіксувати. Все змінилося в XIX столітті, коли з’явилася анестезія. Після цього хірургія почала розвиватися стрімкими темпами.
В буквальному перекладі «хірургія» означає «рукоділля» від грецького cheir – рука, ergon – дію.
Історично "батьком-засновником" хірургії вважається Сушрута. Час його діяльності зазвичай поміщають між 1200 р. до н.е. і 600 р. до н.е. В індуських трактатах Сушрути записано – хірург, який не знає внутрішньої медицини, подібний на птаха з одним крилом.
Торкаючись драматичної і водночас величної історії хірургії як мистецтва і науки слід визначити три найважливіших епохальних фактори її становлення.
- Зупинка кровотечі та переливання крові.
- Знеболення.
- Антисептика і асептика.
Офіційне визнання хірургія, як наука, отримала в 1719 році, коли італійських хірург Лафранші був запрошений на медичний факультет Сорбони для читання курсу лекцій з хірургії. В 1731 році в Парижі був організований перший спеціалізований учбовий заклад з підготовки хірургів – французька хірургічна академія. Цей рік можна вважати роком народження хірургії як науки і мистецтва.
У 2020 році Асоціація хірургів Полтавщини відзначає 40 років з моменту заснування. У 1980 році її засновником та першим головою став доктор медичних наук, професор Михайло Федотович Мазурик. Товариством активно пропагується впровадження останніх стандартів надання хірургічної допомоги, нові методики і протоколи лікування.
Хірургія – це важка нескінченна робота, поєднання мужності та наполегливості, знань та вмінь, рішучості та твердих рук. Під час операції сумніви, або один непевний рух можуть призвести до трагедії.
Хірурги є невід'ємною частиною медичної спільноти. Їхні навички та знання багато в чому сприяли збільшенню тривалості життя населення.
Хірург відповідає за передопераційну діагностику пацієнта, проведення операції та забезпечення післяопераційного хірургічного догляду і лікування. Хірург також вважається лідером хірургічної команди. Високий інтелектуальний потенціал, хороші комунікативні навички, сміливість і чесність мають першорядне значення. Хороший хірург повинен бути лідером, здатним точно оцінити сильні (і слабкі) сторони інших членів команди, що в кінцевому підсумку йде на користь лікуванню пацієнтів.
Але, окрім важкої напруженої роботи, хірургу потрібно весь час вдосконалюватись та підвищувати власну кваліфікацію. Скільки освіти потрібно хірургу, залежить від місцевого ліцензування, правил і регулюючих законів. Загалом, людина, яка бажає стати хірургом, має спочатку стати ліцензованим лікарем з узагальненим ступенем. Щоб отримати статус доктора медицини загального профілю, у більшості юрисдикцій потрібно, щоб лікар отримав науковий ступінь, а потім медичний ступінь, хоча іноді ці ступені можуть бути об'єднані. Але вірно одне – багато знань для хірурга не буває.
Зараз на допомогу хірургам приходять новітні технології, які дозволяють проводити операції на головному мозку та очах, робити пересадку органів та окремих тканин.
Хірурги щодня виконують декілька операцій різного ступеня складності. Цілодобово перебуваючи на сторожі людського життя,не мають часу на спокій, відпочинок, власні емоції.
Професія хірурга вимагає від лікаря багато знань, рішучості, впевненості, наполегливості, твердої руки та великого серця. Під час операції буває багато складних моментів але, як правило, результат діяльності хірургічної команди – врятована людина. Це безліч годин в операційній — і все це задля людського здоров’я!
Іван Бєлінський, лікар-хірург центру торако-абдомінальної хірургії КП «ПКОЛ ім. М. В. Скліфосовського ПОР»