Аритмія – це зміна ритму і частоти сердечних скорочень. Аритмії можуть бути різних видів і класифікуються залежно від порушення утворення чи проведення імпульсу по провідній системі серця. Основними формами аритмії є прискорення скорочень серця (тахікардія), їх сповільнення (брадикардія), напади серцебиття (пароксизмальна тахікардія), позачергові скорочення (екстрасистолія) тощо.

Деякі пацієнти не відчувають симптомів, тоді як в інших може виявлятись: посилене або пришвидшене серцебиття; відчуття перебоїв у роботі серця, неначе серце біжить, перевертається; занепокоєння; втома; пульсація в ділянці шиї; напад загрудинного болю або дискомфорту в грудях; задишка (відчуття нестачі повітря); інколи – передсинкопальний та синкопальний стани (запаморочення, головокружіння, втрата свідомості).

Для виявлення та оцінки наявної аритмії використовують такі методи діагностики порушень ритму:

• електрокардіографія (ЕКГ) в спокої;
• холтерівське моніторування ЕКГ (запис ЕКГ протягом 24 або 48 годин)
• реєстрація ЕКГ за допомогою мобільних пристроїв (багатоденна реєстрація за допомогою портативних моніторів ЕКГ, імплантовані пристрої для тривалої реєстрації ЕКГ (Reveal); кардіотелеметрія;
• лабораторні дослідження (загальний та біохімічний аналіз крові, електроліти крові, гормони щитоподібної залози);
• ехокардіографія;
• черезстравохідна ехокардіографія (ЧСЕхоКГ) або МРТ серця (для виявлення тромбів у

вушку лівого передсердя);

• ендокардіальне електрофізіологічне дослідження (ендоЕФІ) (виконується у пацієнтів, яким планується радіочастотна абляція та для диференційної діагностики з іншими суправентрикулярними аритміями).
• електрокардіографічний навантажувальний тест (тредміл, велоергометрія);
• медикаментозні проби (з АТФ, новокаїнамідом тощо);
• вагусні проби: затримка дихання з натужуванням, провокація блювотного рефлексу, надування повітряної кульки, форсований кашель та інші.

Перш за все, для покращення стану пацієнта, відновлення ритму та нормалізації частоти серцевих скорочень рекомендоване медикаментозне лікування, що включає підбір антиаритмічної терапії, застосування в-блокаторів; антитромботична терапія. Серед немедикаментозних способів корекції аритмій:

• електрична кардіоверсія (дефібриляція) – відновлення серцевого ритму;
• черезстравохідна електрокардіостимуляція серця (ЧСЕКС);
• модифікація способу життя (зниження маси тіла, регулярна фізична активність, зниження споживання алкоголю тощо).

Ефективними методами хірургічного лікування є:

• радіочастотні катетерні абляції (деструкції) аритмій – пошкодження місця аритмії;
• імплантації ендокардіальних одно- та двокамерних електрокардіостимуляторів (ЕКС);
• імплантації автоматичних кардіовертерів-дефібриляторів (ІКД);
• імплантації ресинхронізаційних систем кардіостимуляції (трикамерні ЕКС).

Суть методики абляції полягає в руйнуванні патологічного вогнища, що генерує електричні імпульси, або ділянки провідної системи, що підтримує патологічний електричний ланцюг. Процедура проводиться за допомогою катетерів (тонких довгих гнучких електродів), які через судини під рентгенологічним контролем підводять в ту область серця, де знаходиться патологічна ділянка, що стає джерелом порушення ритму.

Для здійснення деструкції можуть використовуватися різні фізичні джерела енергії, здатні зруйнувати тканини (ультразвук, лазер, низькі температури – кріодеструкція, електричний струм високої частоти – радіочастотна абляція (РЧА).

Цю операцію відносять до малоінвазивних втручань, тому що вона виконується без розрізу шкіри. Хірург-електрофізіолог виконує пункції (проколи) стегнових судин, через які проводить катетери в порожнину серця.

Процедура абляції може тривати від 30 хвилин до декількох годин. Залежить це від розташування патологічного вогнища в серці та їх кількості. Тому, якщо Вам здається, що процедура вже триває дуже довго, не потрібно думати, що сталось щось погане – тривалість процедури обумовлюється лише її технічною складністю.

Наприклад, катетерна абляція миготливої аритмії триває мінімум три години. Як правило, на наступний день після процедури абляції пацієнти готові виписуватись додому.

Що потрібно знати про імплантацію кардіостимулятора? Коли та який потрібний кардіостимулятор?

Значно знижена частота пульсу (брадикардія) може бути недостатньою для прокачування необхідної кількості крові через кровоносну систему. Першим  реагує головний мозок. Внаслідок недостатнього забезпечення головного мозку киснем Ви можете відчувати запаморочення, слабкість, втому, утруднення дихання, і навіть втрату свідомості. У всіх цих випадках застосовують штучний водій ритму серця – кардіостимулятор, здатний стимулювати серце електричними імпульсами, забезпечуючи постійний і адекватний ритм. Залежно від конкретної ситуації (вид аритмії, вік пацієнта, його фізична активність, супутні захворювання) при брадикардії можуть застосовуватися одно- або двокамерні кардіостимулятори. Специфіка їх полягає в здатності стимулювати і зчитувати інформацію в одній (передсердя чи шлуночок) або двох серцевих камерах. Двокамерні кардіостимулятори повністю протезують провідну систему серця і є золотим стандартом лікування брадикардій.Існують також трикамерні (ресинхронізаційні) кардіостимулятори, коли систему доповнює електрод, що стимулює другий шлуночок серця. Але вони використовуються не для лікування аритмії, а для поліпшення роботи серцевого м’яза при важкій серцевій недостатності (дилятаційна кардіоміопатія, ішемічна кардіоміопатія, міокардит тощо). Багато кардіостимуляторів можуть автоматично підлаштовувати частоту імпульсів до постійно змінюваних фізіологічних умов, як це робить  здорове серце. 

Як працює стимулятор?

Система ЕКС складається з двох частин: імпульсного генератора (електронна схема і батарейка, які поміщені в герметичний титановий корпус) та електродів (1-3). Електрод передає серцю електричний імпульс, що виробляється імпульсним генератором, і несе назад інформацію про активність серця. Контакт електрода з серцем здійснюється через мініатюрну контактну спіраль на кінці дроту, яка вкручується безпосередньо в стінку шлуночка або передсердя.

У випадку, коли самостійна серцева діяльність повністю відсутня або ритм серця дуже повільний, стимулятор переходить в режим постійної стимуляції і посилає імпульси до серця із заданою частотою. Якщо буде проявлятися спонтанна активність серця з достатньою частотою пульсу, стимулятор перейде в режим очікування та спостереження, тобто буде функціонувати в режимі «за вимогою» (on demand).

Як проходить процедура імплантації ЕКС?

Операція може бути як плановою, так і невідкладною (ургентною).

Для проведення електродів в порожнину серця використовується підключична вена або її притоки, найчастіше з лівої сторони. Щоб забезпечити доступ та розташувати ЕКС під шкірою, робиться невеликий розріз шкіри під ключицею (до 4-5 см). Процедура проходить під рентгенологічним контролем. Після закінчення процедури Вам можна сидіти та ходити через 2 години. У перші дні після операції потрібно обмежувати інтенсивні рухи, уникати  підйому важких речей рукою з боку імплантованого ЕКС (максимально до 5 кг). Поступово, у міру поліпшення самопочуття, Ви зможете повернутися до своїх звичайних справ: роботи, навчання; поїздкам на громадському транспорті та за кермом автомобіля; прийняття ванни, плавання, відвідування сауни; статевого життя; різним видам відпочинку – прогулянкам, пішого туризму, роботі в саду або на городі, рухливим іграм. Молоді жінки можуть завагітніти і самостійно народити. Неправильно думати, що уникнути різних ускладнень або продовжити час експлуатації ЕКС можна,  суворо обмеживши свою активність.
ЕКС має вбудований захист від перешкод з боку інших електричних пристроїв. Однак якщо Ви припускаєте, що електричне обладнання все ж викликає перешкоди роботі Вашого стимулятора (відчуваєте запаморочення, прискорене серцебиття або перебої в роботі серця), просто відійдіть від цього пристрою або вимкніть його. У Вашому стимуляторі не виникне ніяких постійних змін, і він відновить нормальний режим роботи (доцільно звернутися до лікаря для перевірки налаштування ЕКС). Ви можете використовувати звичайну побутову техніку: мікрохвильові печі, міксери, телевізори, компютери, пральні машини, електричні плити, пилососи, фени для волосся, електробритви, садову техніку, пристрої для автоматичного відкривання гаража і т.п. Не слід тримати магніти або намагнічені матеріали близько до стимулятора. Усе обладнання повинно бути в справному стані та належним чином заземлено. При роботі з промисловим обладнанням високої напруги та потужними магнітами, а також в зоні поблизу передавальних веж і антен слід порадитися з лікарем.

Слід уникати можливих джерел електричних перешкод: електропили, електрозварювальне обладнання, діелектричні нагрівачі, електричні сталеплавильні печі, електричні запалювання двигуна внутрішнього згоряння, високовольтні лінії електропередач.  Не рекомендується проходити через магнитні пристрої передпольотного контролю в аеропортах. Більшість медичних процедур безпечні для  ЕКС: діагностична рентгеноскопія, лікування зубів, включаючи свердління та обробку ультразвуком, електрофорез (в разі, якщо обладнання не націлене на місце розташування імплантованого пристрою), УЗД будь-якої локалізації.

Не рекомендується використання наступних процедур: ультрафіолетове опромінення, діатермія, струм Дарсонваля, МРТ.

У разі сумнівів, перш ніж погоджуватися на будь-яку медичну процедуру або хірургічну операцію, проконсультуйтеся зі своїм лікарем, який проводив імплантацію ЕКС.

         Тетяна Ворошилова, заступник головного лікаря з медичної частини, лікар-кардіолог КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського ПОР»