«На Великдень при великій ватрі ми складали першу присягу в УПА. Її проводив священник за таким текстом, як проводили присягу в 1918-х роках. Ми всі спільно присягали своїм відділом», – Василь Левкович («Вороний») – полковник УПА, командир військового округу «Буг». Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го класу. Політв’язень радянських концтаборів. Провів в ув’язнені 25 років.

Василь Левкович народився 6 лютого 1920 року у селі Старий Люблинець – на території сучасної Польщі. Був сиротою, спочатку його виховувала бабуся, а після її смерті – родина дядька. У 19 років напередодні Другої світової війни Левкович приєднався до Організації українських націоналістів. До 1942 року став учасником похідних груп і заступником організаційного референта ОУН на Рівненщині.

У березні 1943-го Левкович прийшов в УПА разом із побратимами. З них сформували дві чоти, а Василь став їхнім командиром.

17 грудня 1946 року підрозділи Міністерства держбезпеки СРСР атакували підпільників – Левковича непритомного витягнули з криївки. Вивезли до тюрми на Лонцького. Спочатку дали отямитися, а потім нещадно били й катували. Побратимів він не видав.

Під час допиту 26 грудня 1946 року Василь Левкович заявив: «Я залишаюсь ідейним українським націоналістом і від своїх ідей не відступлю, хоч би мені й загрожувала найвища міра покарання – смерть».

Василь Левкович не визнавав себе громадянином СРСР, наполягав, що він громадянин Польщі. Радянське громадянство так і не прийняв. Після 1991 року отримав паспорт незалежної України. Помер 2012 року.