Шановні колеги! Ми зустрічаємося в день, який був поворотним для історії. 1 липня 1916 року почалася битва на Соммі, яка стала переломним моментом Першої світової війни.
Історичні паралелі ніколи не бувають точними, та їх ніколи не слід сприймати буквально. Вони не про повторення історії. Вони – про запобігання її повторенню. Але не для всіх. Європа роками казала: «Ніколи знову», Росія так само роками виголошувала: «Можем повторить». І повторювала. Раз за разом і крок за кроком вона йшла шляхом історичної реконструкції. Створювала в сучасності збірний образ імперського минулого. Результат ми бачимо сьогодні в Україні. І від нас із вами залежить, проміжний він буде чи фінальний. Чи ми наближаємося до української Сомми, чи попереду на нас чекає новий поділ Європи.
Ми знаємо, що у світі навіть зараз, після Бучі й Маріуполя, є такі діячі, які гадають, що Україною можна пожертвувати заради миру у світі й запобігання глобальній катастрофі. Знаємо, що є такі, хто вважає: варто дати Росії те, чого вона хоче, і відновити business as usual. Тільки as usual уже не буде. Росія показала свою повну неспроможність домовлятися. Угоди мають порушуватися – один із засадничих принципів російської realpolitik. Другий принцип – право на ці порушення належить виключно Росії. Це означає, що жодна домовленість не буде остаточною, і Кремль вимагатиме ще і ще. Шантажуватиме сусідів, партнерів, світ усе новими й новими кризами.
Тому нам потрібне комплексне та надійне рішення. Маємо зупинити Росію, відновити в повному обсязі територіальну цілісність і суверенітет України та позбавити Росію можливості продовження гри в історичну реконструкцію у майбутньому. Ми втішені тим, що НАТО усвідомлює, з чим має справу. Характеристика Росії як «найбільш значущої та прямої загрози» безпеці Альянсу дуже точна. Однак цю загрозу треба нейтралізовувати просто зараз. Тому що без України чи зі слабкою Україною зробити це буде набагато складніше. Якщо взагалі реально.
Перед нашою групою стоїть титанічне і, не побоюся цього слова, безпрецедентне завдання – розробити відповідні конкретні рекомендації.
Україна має вкрай негативний досвід безпекових запевнень у межах Будапештського меморандуму. Ми категорично відмовляємося його повторювати. Будапешта-2 не буде. Ми потребуємо ефективних гарантій для стримування майбутньої агресії з боку Росії – військових, політичних, дипломатичних, інституційних, фінансових тощо. Ці гарантії мають бути включені в юридично обов’язкові й належним чином ратифіковані міжнародні угоди з державами-гарантами.
У загальних рисах розповім про наше бачення охоплюваних гарантіями площин.
Насамперед зазначу: ми свідомі того, що жодні зобов'язання від третіх сторін не здатні замінити власного потужного оборонного потенціалу України. Тому вважаємо за необхідне забезпечення спроможності України реалізувати право на самозахист.
Цей блок гарантій включатиме, зокрема, подальше надання сучасних конвенційних озброєнь та бойової техніки без будь-яких обмежень та політично обумовлених перешкод.
Швидке відновлення оборонного потенціалу України є одним із важливих чинників запобігання повторенню агресії. Тому нам буде потрібна щорічна фінансова допомога для розвитку оборонного сектору. Крім того, ми розраховуємо на поглиблення співпраці в галузях інформаційної, кібернетичної та морської безпеки, а також обміну й аналізу розвідувальної інформації. Зокрема, для своєчасного виявлення ознак підготовки збройної агресії проти України.
Наступний блок – це дії щодо стримування нової агресії. Оперативне постачання Україні всього необхідного для забезпечення всеохопної реалізації права на самозахист, включно з озброєнням, обладнанням, фінансовою та іншою допомогою, є наріжним каменем цього блоку. Треба побудувати систему двосторонніх та/або багатосторонніх договорів, які передбачатимуть детальні механізми дій гарантів на випадок агресії проти України.
Необхідними елементами цього блоку ми вважаємо також постійний механізм оцінки загроз і викликів безпеці та взаємного інформування про них, а також механізми термінових дво- або багатосторонніх консультацій.
Останнім блоком гарантій має бути санкційна політика. Вона повинна стати ефективним інструментом для недопущення повторення агресії. Нині впроваджені пакети санкцій та обмежувальних заходів мають діяти не лише до повного виведення російських військ з України. Їхня дія має тривати, допоки Росія не виконає дві умови. По-перше, вона має надати належні запевнення й гарантії неповторення агресії проти України. По-друге, вона має забезпечити повну компенсацію шкоди, заподіяної нашій державі та громадянам. Також має бути передбачено дієвий механізм впровадження превентивних санкцій на майбутнє – у разі виникнення загрози агресії. Водночас необхідні гарантії термінового впровадження узгодженого та синхронного міжнародного режиму санкцій у разі, якщо агресія таки відбудеться.
Це важливо не тільки для України та інших сусідів Росії. Кривава війна у Сирії – яскравий приклад того, що від агресора можуть постраждати будь-які народи на нашій планеті.
Коли практика підтвердить дієвість гарантій для України, вони можуть бути поширені на інші країни. Ідея Президента Володимира Зеленського полягає в тому, щоб безпекові гарантії для України у майбутньому стали основою нової світової системи безпеки. Формат U24 (United 24) – це своєрідна служба порятунку для країн. Клуб відповідальних держав, які протягом 24 годин надають конкретну допомогу – військово-технічну, економічну, політичну, гуманітарну. Які оперативно й без зволікань впроваджують санкції та залучають інші обмежувальні механізми проти агресора. Такий формат буде дуже помічним на тлі паралічу ООН і може стати ґрунтом для її реформування.
Попереду багато роботи. Завдання, які перед нами стоять, настільки значущі, наскільки й складні. Але в нас є відповідальність перед майбутніми поколіннями.
Знаєте, на полях Херсонщини ростуть маки. Так само, як і на полях Фландрії. Дуже важливо, щоб і вони теж перетворилися на символ жаху, який назавжди відійшов у минуле. І щоб гасло «Ніколи знову» було втілене в життя. По-справжньому.