Previous Next

Людмила Бабенко: «Створення єдиної помісної церкви дуже важливе для України, утвердження її єдності, збереження її державності»

Надрукувати

У залі засідань вченої ради Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка відбувся «круглий стіл» «Українське православ’я: Томос про автокефалію – реалії і виклики сьогодення». У зібранні взяли участь науковці, представники влади і громадськості. Обговорили питання історичного підґрунтя автокефалії українського православ’я, механізму й порядку надання автокефалії, рівні сприйняття й розуміння цього питання в суспільстві.

– Нині відбуваються доленосні події. Українське православ’я отримує довгоочікуваний Томос про автокефалію. Це викликає досить потужну реакцію в суспільстві, проте водночас не всі люди достатньо поінформовані про сутність відповідного явища. Є чимало викривлень суспільної думки. Крім того, Росія проводить агресивну інформаційну політику, дезорієнтуючи населення. Тож на прохання громадських організацій, за ініціативи науковців ми вирішили розпочати діалог із громадськістю. Це не формат суто наукової конференції, а більше науково-популярна експертна думка, покликана пояснити процеси, які відбуваються в країні, – розповів кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії та методики викладання історії ПНПУ імені В.Г. Короленка Юрій Вільховий.

За його словами, нинішній «круглий стіл» – перший у серії тематичних заходів. Їх проводитимуть у різному форматі. Коло учасників планують розширювати.

– Надання автокефалії українській православній церкві – надзвичайно важлива подія для України. Зрештою церква й суспільство мають визначитися й поставити крапку в багатовіковій дискусії чи повинна бути в нашій державі єдина помісна українська церква. Зрозуміло, що нинішні події – це відповідь на суспільні виклики, зумовлені змінами в геополітичному просторі, воєнним конфліктом, – зазначила доктор історичних наук, професор, завідувач кафедрою історії України ПНПУ імені В.Г. Короленка Людмила Бабенко. – Соціологічні опитування показують, що суспільство дозріло до визначення з відповіддю на питання: чи потрібна Україні єдина помісна церква. Потрібна. Нині це питання єдності українського суспільства. Останнє перебуває у стані переоцінки цінностей. Є багато страхів, нагнітання пристрастей і чимало провокацій. На рівні пересічних громадян побутує чимало різноманітних чуток, міфів про те, що Томос несе Україні диктатуру, нав’язування, політизацію церкви. Водночас постає питання: хіба московська церква не є політизованою? Хіба вона не представляє нині країну, яка виношує і декларує імперські амбіції? Хіба вона не є носієм ідеї «русского мира», фактично ідеї творення нової імперії під егідою православ’я? Соціологічні опитування показують, що українське суспільство у своїй більшості схиляється до створення єдиної помісної церкви. Тому очікуватимемо логічного завершення розпочатого у вересні цього року процесу. Він має закінчитися спільною, консенсусною думкою самого українського православ’я і священного синоду, який має зібратися й вирішити питання про очільника. Створення єдиної помісної церкви дуже важливе для України, утвердження її єдності, збереження її державності. Сподіваємося, здоровий глузд і духове начало переможуть у цьому процесі.